Білогородська сільська рада
9 ТРАВНЯ – ДЕНЬ ЄВРОПИ: ЗНИЩУЄМО ШТУЧНО НАВ’ЯЗАНИЙ РАДЯНСЬКИЙ КУЛЬТ
Цьогоріч Україна відзначає День Європи разом із країнами Європейського Союзу – 9 травня, в статусі країни-кандидата на членство в ЄС. Ми є частиною родини європейських держав зі спільними цінностями та прагненнями, а Збройні Сили України міцно стоять на захисті всієї Вільної Європи.
Відзначаючи День Європи 9 травня (разом з іншими європейськими країнами), ми підкреслюємо нашу єдність та силу, нашу віру в європейський інтеграційний проєкт, як рушія розвитку та миру на континенті. Тут, в Україні, ми разом пишемо новий розділ історії Вільної Європи.
Саме в цей день 1950 року, тодішній міністр закордонних справ Франції Робер Шуман, один із батьків-засновників Об’єднаної Європи, проголосив свою відому декларацію. Вона розпочинається словами: «Мир у світі неможливо забезпечити без прогресивних зусиль, сумірних рівню небезпеки, яка перед ним постає». Нині вважається, що Декларація Шумана офіційно започаткувала процес європейської інтеграції. А 9 травня затверджено в Європейському Союзі як День Європи, один із офіційних символів ЄС.
Ідея Об’єднаної Європи народилась із прагнення до інтеграції, аби не допустити повторення помилок минулого й кровопролитних воєн, що роздирали європейський континент. Для захисту цінностей свободи, демократії, рівності, поваги та захисту прав людини – основ розвитку Європейського Союзу. Україна як ніхто знає ціну єдності демократичних країн, чия підтримка дозволила нам зупинити російського агресора. Євросоюз як ніколи об’єднаний у солідарності й підтримці України в усіх вимірах із перших днів вторгнення.
Послання батька-засновника ЄС Робера Шумана особливо актуальне сьогодні. Маємо спільними потужними зусиллями відновити мир і безпеку на європейському континенті, зміцнивши наш спільний дім – Європу.
Попри війну, ми дедалі глибше інтегруємось в європейський простір у всіх сферах: політичній, правовій, культурній – адаптуємо своє законодавство до європейського, разом формуємо підґрунтя для поступової інтеграції України до Єдиного європейського ринку.
Ми не просто синхронізуємо свій календар з європейським, ми вкотре стверджуємо свою приналежність до ціннісного простору, де немає місця Дню перемоги в радянсько-російському квазірелігійному культі переможців. Після Революції Гідності 2014 року, ми почали відходити від радянської традиції «победобєсія», заміщуючи нав‘язані традиції на свідомо обрані європейські. Їхня суть – відзначати не День перемоги 9 травня, а День пам’яті та примирення 8 травня. Разом з європейськими країнами ми вшановуємо полеглих у найкривавішій і наймасовішій війні в історії людства, що супроводжувалась мільйонами жертв і жахливими злочинами тоталітарних режимів.
Культ «9 травня», Або чому це штучно створене свято
Свято Дня Перемоги в Радянському Союзі було встановлено тоді ж, 8 травня 1945 року. Указом Президії Верховної Ради СРСР оголошено 9 травня днем всенародного торжества та вихідним днем. У 1945-му в цей день ніяких особливих урочистих заходів не відбулося. Парад Перемоги за наказом Сталіна провели у Москві лише 24 червня. Жодних святкових парадів чи ходи ветеранів на Красній площі не було й у наступні роки. У 1947-му статус цього дня взагалі змінили. Згідно з указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 грудня 1947 року, День Перемоги став робочим днем, але залишився одним із державних свят. Поміж іншим, у тому ж 1947 році радянська влада ухвалила рішення про скасування будь-яких виплат і пільг для ветеранів, які були удостоєні державних нагород.
Від 1948 до 1965 року 9 травня не було вихідним днем в СРСР, проте певні святкування відбувались. У містах-героях і столицях союзних республік давали артилерійський салют, на перших шпальтах радянських газет публікували офіційні вітання з Днем Перемоги. Тож увага до цього дня та певні комеморативні заходи зберігалися. Однак, інші радянські свята, наприклад, 1 травня – День міжнародної солідарності трудящих та 7 листопада – річницю Жовтневої революції в той час відзначали зі значно більшим розмахом.
Вихідним День Перемоги знову став у 1965 році. Тоді ж провели і ювілейний Парад Перемоги до 20-ї річниці. Це був другий парад після закінчення війни. Третій відбувся в 1985-му, а четвертий – у 1990 році. Щорічним дійством Парад Перемоги став уже в Російській Федерації з 1995-го.
Після 1960-х років 9 травня стало головним святом в СРСР, а міф перемоги заступив міф революції. Компартія та особисто Леонід Брєжнєв почали активно експлуатувати тематику «Великої Перемоги» як одного зі складників підвищення авторитету правлячої верхівки в суспільстві.
Пам’ять про Другу світову («Велику Вітчизняну») війну поступово перетворилася на потужний квазірелігійний культ. У сучасній Росії міфи про Другу світову війну продовжують залишатися осердям ідентичності, а комеморативні практики, часто просякнуті профанацією та гротеском, отримали назву «побєдобєсіє».
Всередині РФ риторика перемоги виконувала і виконує функцію ідеологічного складника легітимації правлячого режиму. Однак російська пропаганда спрямовує міфи про Другу світову війну не лише на власну країну та продовжує активно культивувати їх серед країн, які колись були частиною СРСР, а й поширює ці маніпулятивні наративи у Європі та світі. Так РФ намагається атакувати памʼять інших країн, їхню ідентичність, а часом і кордони. Держава-агресор послуговується міфом перемоги у Другій світовій війні як індульгенцією, вчиняючи злочини проти цивільних та військовополонених в Україні, прикривається своєю нібито «виключною роллю» в перемозі над Гітлером.
Згадуючи про Другу світову війну 8 травня, світова спільнота має усвідомити та пам’ятати: сучасна Росія – не переможець над Гітлером та нацизмом, не визволитель Європи, а жорстокий агресор, який нехтує міжнародним правом, прагне силової ревізії кордонів і прямує до новітнього тоталітаризму.
Вже другий рік поспіль Україна відстоює на полі бою свою незалежність від «руського міра», самобутню ідентичність та своє європейське вільне майбутнє. В його основі – повага до людської гідності замість культу знецінення людського життя (дегуманізації), який розквітає в сучасній росії.
Україна – це вільна, міцна Європейська держава. Сьогодні ми захищаємо не тільки свою землю, а й сучасні Європейські кордони. Ми обов’язково повернемо своє, щоби наші діти і наступні покоління могли жити в мирі, в новій Європейській державі зі своєю історією, культурою та цінностями.