Печений Микола Миколайович, Герой Радянського Союзу. В його честь названо одну з вулиць в с. Шевченкове і встановлено пам’ятну дошку.

Печений Микола Миколайович

• День народження: 15.02.1919 року
• Вік: 76 років
• Місце народження: с. Білогородка, Київська, Україна
• Дата смерті: 24.12.1995 року
• Громадянство: Україна

Біографія

Гвардії Майор Н. Н. Печений здійснив 219 успішних бойових вильотів на Як-1, Як-7Б і Як-9У, брав участь у 64 повітряних боях, збив особисто 20 літаків супротивника і 3 у складі групи.

Печений микола народився 15 Лютого 1919 року в селі Білогородка, нині Києво — Святошинського району Київської області, в сім’ї селянина. Закінчив 10 класів середньої школи, потім школу ФЗУ. Працював слюсарем на Київському заводі «Ленінська кузня», займався в аероклубі. У 1937 році був призваний до лав Червоної Армії і рік тому закінчив Одеську військову авіаційну школу льотчиків.

З Серпня 1942 року Старший лейтенант Н. Н. Печений воював у складі 8-го ІАП ( з 8 Лютого 1943 року — 42-й ГвИАП ). Воював на Південному, Північно — Кавказькому, Кримському, 2-му Білоруському фронтах. Брав участь у боях на Кубані і в Криму, звільняв Україну і Польщу, бився в небі Східної Прусії та Померанії. У боях був двічі поранений і контужений.

До кінця війни, командир ескадрильї 42-го Гвардійського винищувального авіаційного полку ( 269-а винищувальна авіаційна дивізія, 4-а Повітряна армія, 2-й Білоруський фронт ) Гвардії Майор М. М. Печений здійснив 219 успішних бойових вильотів на Як-1, Як-7Б і Як-9У, брав участь у 64 повітряних боях, збив особисто 20 літаків супротивника і 3 у складі групи.

Після закінчення війни Микола Миколайович продовжив службу у ВПС, освоїв реактивну техніку. 15 Травня 1946 року за мужність і відвагу, проявлені в боях з ворогами, йому було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

У тому ж році закінчив Вищі льотно — тактичні курси удосконалення офіцерського складу. У 1957 році 37-річний Полковник був відправлений у відставку. Жив і працював у Києві. Нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапора ( двічі ), Вітчизняної війни 1-го ступеня ( двічі ), Червоної Зірки, медалями.

У 1958 році Микола Миколайович іде у відставку з посади командира авіаційного полку. Довгі роки працював директором Київської Живориббази, проживав у Києві.

Микола Миколайович був доброю та чесною людиною, хороший керівник, який користувався повагою та авторитетом. Любив своє село, часто приїздив в гості, зустрічався із школярами, робітниками радгоспу. Помер Микола Миколайович у 1997 році, в його честь названо одну з вулиць в с. Шевченкове і встановлено пам’ятну дошку.