РОЗОРЮВАННЯ ПРИБЕРЕЖНИХ СМУГ МОЖЕ ВБИТИ НАШІ РІЧКИ

Через аномально ранню весну фермери та аграрії вже вивели в поле трактори і розпочали весняну оранку, часто порушуючи межі прибережних захисних смуг річок. Найбільше «заорюються» майже впритул до річки Ірпінь поблизу сіл Лука, Гнатівка, Бобриця, Білогородка, а поблизу Неграшів – до витоків річки Тростинка. Це надзвичайно шкодить місцевим екосистемам та негативно позначається на якості води у наших річках. Ігнорування цієї проблеми може призвести до поступової загибелі наших річок.

Розораний берег Ірпеня поблизу пішохідного містка між селом Лука та Бобриця

Що таке прибережні захисні смуги 

У Земельному кодексі визначено, що прибережні захисні смуги – це  природоохоронні території вздовж річок та навколо водойм з режимом обмеженої господарської діяльності. Якщо говорити простіше, то прибережною захисною смугою називають певну межу навколо річок, яка обмежує поле та захищає водойми, незалежно від форми власності цих земель. 

Для малих річок прибережна захисна смуга складає 25 метрів, для середніх – 50 м. При крутизні схилів більше трьох градусів, мінімальний розмір захисної смуги подвоюється (ст. 60 Земельного  кодексу України). У нас у громаді середня річка – це Ірпінь з 50-метровою прибережною смугою. Притоки Ірпеня –  річки Бобриця та Тростинка – мають розмір захисних смуг від 25 до 50 м. Точний їх розмір визначається містобудівною документацією (генпланом того чи іншого села).

Що заборонено робити у прибережних смугах

Згідно зі ст. 61 Земельного кодексу, РОЗОРЮВАННЯ ЗЕМЕЛЬ У ПРИБЕРЕЖНИХ ЗАХИСНИХ СМУГАХ ЗАБОРОНЕНО. Так само заборонені зберігання та застосування пестицидів і добрив; випалювання сухої рослинності або її залишків; влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд; миття та обслуговування транспортних засобів і техніки.

Як впливає розорювання прибережних смуг на стан річок

Розорювання прибережних захисних смуг річок неприпустиме, адже спричиняє вкрай негативні наслідки для водних об’єктів та шкодить екології прилеглих територій:

• Річки міліють через недоотримання дощових вод

Коли вздовж річки береги розорані, вона не встигає наповнюватись дощовою водою, бо рілля все швидко вбирає. Крім того, волога з розораної землі добре випаровується, відповідно ґрунтових вод, які б могли живити річку, стає менше. Як наслідок – річки стрімко міліють.

• Скорочуються русла малих річок

Усі річки – це система пов’язаних між собою водних артерій, де стан менших суттєво впливає на стан більших. Розорювання берегів у верхів’ях малих річок Тростинки та Бобриці призводить до їх пересихання та, як наслідок, зменшення водності Ірпеня.

• Гербіциди і добрива безперешкодно потрапляють у водойми 

Якщо поле майже впритул межує з річкою, бо захисну смугу власник чи орендар землі розорав, то використанні пестициди і добрива з дощем або вітром потрапляють прямо у воду, спричиняючи її хімічне забруднення. (Одним з найпомітніших наслідків цього є «цвітіння» води влітку внаслідок потрапляння у водойми фосфатних добрив з полів. Фосфати є також добривом для синьо-зелених водоростей, які швидко розмножуються і «цвітуть» на водному плесі, поглинаючи з води забагато кисню. Через це у ставках, де течія річки максимально уповільнена, риба страждає від задухи і може навіть загинути. І це тільки один з наслідків забруднення фосфатами, але то тема для окремої публікації).

• Річки замулюються ґрунтом, який змивається з полів дощами 

Тверді частинки знижують прозорість води, пригнічують розвиток підводної рослинності, утруднюють дихання риб, забиваючи їх зябра, погіршують якість води у річках, змінюють її запах і колір, замулюють дно, внаслідок чого річки заростають. 

• Зменшення різноманіття річкової флори і фауни. 

Прибережні захисні смуги — це надзвичайно цінні заплавні екосистеми, що використовуються водно-болотними птахами і тваринами як екологічні коридори (шляхи міграції) та є місцем постійного їх проживання. Будь-які негативні зміни у цих екосистемах, призводять до зменшення кількості птахів і тварин через некомфортні для проживання і харчування умови.

Відповідальність за розорювання прибережних захисних смуг

Прибережні захисні смуги настільки важливі, що законодавством передбачена відповідальність за їх розорювання. Крім цивільно-правової та адміністративної (штрафи), передбачена також кримінальна відповідальність аж до позбавлення волі строком на 10 років (ст. 236 ККУ «Порушення правил екологічної безпеки», ст.239 ККУ «Забруднення або псування земель», ст. 239-2 ККУ «Незаконне заволодіння землями водного фонду в особливо великих розмірах»). 

Враховуючи, що більша частина річок Ірпінь, Бобриця та Тростинка з їх прибережно-захисними смугами на території нашої громади входять до Регіонального ландшафтного парку «Приірпіння», розорювання земель тут класифікується як злочин відповідно до ст. 252 ККУ «Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду». Відповідно покарання буде максимальним.

Як дізнатись чи входить ваша ділянка у межі прибережної смуги

Найпростіший спосіб зрозуміти чи не заорались ви у прибережну захисну смугу – це вийти в поле/город і виміряти відстань до річки. У межах сіл для більшості річок вона має бути 25 м, за межами – 50 м і більше, якщо ділянка розташована на крутому схилі. Тут не можна здійснювати оранку – можна лише помірно косити і випасати домашню худобу.

Інший варіант – звернутись до ЦНАПу Білогородської сільської ради та замовити витяг з містобудівної документації на вашу земельну ділянку. У витягу, крім усього іншого, буде вказано також розмір прибережної захисної смуги, яка знаходиться поруч. 

Зазначимо, що Білогородська сільська рада має намір поступово винести межі всіх прибережних захисних смуг в натурі, проте ці роботи потребують чимало часу і значних коштів, а річки треба захищати і рятувати від розорення берегів вже зараз. Тому просимо землевласників поблизу Ірпеня, Тростинки та Бобриці бути уважними та витримувати захисну межу на берегах річок ВЖЕ СЬОГОДНІ хоча б «на око».

Не розорюванням єдиним

Звісно, проблеми наших річок не обмежуються тільки розорюванням захисних смуг. Стихійні сміттєзвалища, потрапляння забруднених ґрунтових вод, каналізаційні скиди у річки та поблизу них, невпорядкована діяльність автомийок – це також суттєві джерела забруднення, що потребують уваги. Про те, що робиться нашою громадою для вирішення цих проблем, ми розповімо в одній з наступних публікацій. Наразі ж сподіваємось, що фермери, аграрії, орендарі та власники земель ОСГ у прибережно-захисних смугах прислухаються до наведених вище аргументів і перестануть їх розорювати. А ми зі свого боку вже готуємо план рекультивації раніше розораних територій, що передбачатиме відновлення автентичної рослинності для заплави наших річок.

Ольга Леонова,
завідувачка сектору екології
Білогородської сільської ради