Білогородська сільська рада
“Собаче серце”
Бездомні, голодні і самотні собаки – «візитна картка» багатьох міст та сіл. Люди ставляться до них по різному. Хтось підгодовує з жалості, хтось намагається знайти добрі руки для знедоленого пса, а хтось «пригостить» стусаном або навіть отрутою… Що робити з «братами нашими меншими» і як вберегти і їх, і нас від хаосу?
Думки
Першим на думку спадає слово «притулок». Що він принесе із собою і чи потрібен він взагалі? Спілкування з активістами дало нам наступні дані: «Притулок – це ілюзія. Насправді, в більшості притулків тваринам не стає краще.
Більшість притулків сьогодні перетворені на скупчення інфекцій і захворювань, де собакам стає тільки гірше через людські фактори. Ми проти притулків». Притулки для тварин діляться на приватні, що фінансуються в основному за рахунок пожертвувань, і муніципальні, гроші на які виділяє держава. Подібне фінансування дуже крихке, коли воно зупиняється – тварини опиняються під загрозою.
У Сільради Білогородки позиція схожа: «Для такої організації притулку, потрібні гроші, яких зараз немає. Після цього потрібно вибрати віддалену ділянку (за нормами містобудування – 300 метрів), де не буде чути собачу лайку, тощо. Де її взяти? Та чи потрібно взагалі це все, коли створення притулку призведе до того, що в наше село будуть масово звозити тварин і викидати на узбіччі? Від цього популяція собак збільшиться і створить лише нові проблеми. Це не говорячи про рівень роботи волонтерів, степінь організації притулку та інші фактори. Якщо комерційна основа – будь ласка. Але ми поки що до такого не готові».
Стерилізація
Волонтери говорять, що єдиним виходом є стерилізація тварин. Активіст Юлія закликає: «Якби люди були здатні любити так, як люблять собаки, світ був би раєм. Хотілося б, щоб ці слова дійшли до серця кожного. Але як часто ми забуваємо, що маємо бути вдячні за відданість домашнім тваринам – тим, кого ми так давно приручили, що вони просто не здатні виживати самотужки! Яка кількість нікому не потрібних кішок і собак просто гине на вулиці від хвороби, голоду, холоду, під колесами автівок.
Звісно, можна почати скиглити, звинувачуючи в усьому державу, можна сказати: «Мене це не обходить!». Але світ кожного починається саме з нас. І так само, держава є продуктом ментальності і відображенням рівня розвитку її населення.
Наша рідна Білогородка не є виключенням. Напевно, кожен з нас хоче жити в чистому природному середовищі, в хороших оселях, і щоб чоло його не засмучували видовища сміттєзвалищ в лісі і на березі річки, або скупчення нещасних, знедолених тварин біля людського житла.
У Білогородці живе велика кількість людей, яка опікує тих тварин, що живуть на вулиці. І тут хочеться внести ясність: волонтери такі самі люди, як і будь хто інший. Вони не отримують за це заробітню плату, навпаки, витрачають свої власні кошти на стерилізацію, годування, влаштування в добрі руки. Вони так само, як всі, мають основну роботу і свої родини, особисте життя і ще знаходять вільний час, щоб допомагати тваринам. Тобто тим, хто винен тільки в тому, що народився, тим, хто дивиться на людину як на Бога, розуміючи свою залежність, тим, хто, взявши одного разу шмат хліба з рук, віддають навіки своє серце і життя, не зрадивши ніколи.
Деякі члени нашої волонтерської команди працюють вже понад 10 років. Нам пощастило мати прекрасного соратника – Зіневич Ніну Анатоліївну, вчителя біології Білогородської школи І-ІІІ ст. №1, чудову, видатну, неймовірної душі людину, яка виховала не одне покоління дітей, вчила їх бути добрими та милосердними. Ніна Анатоліївна врятувала велику кількість знедолених тварин. Завдяки їй вже 8 років за сільрадою живе у вольєрі метис вівчарки – Джина, яка до того 2 роки жила безхатьком. Ніна Анатоліївна вилікувала Джину від раку, а себе не вберегла… але вона завжди буде жити в наших думках та серцях.
Напевно, вся Білогородка знає Маркізу, велику гладку чорну собаку, яка живе біля входу в центральний гастроном. Вона так само знаходиться під опікою і стерилізована членами нашої команди більше 8 років тому.
Зауважте, що зазвичай, тривалість життя безпритульної тварини не більше 2 років. Наша команда регулярно вакцинує та обробляє від кліщів, за потреби лікує тварин, які живуть в різних районах Білогородки. Це дуже важливо, адже стерилізована, вакцинована собака живе довго і охороняє свою територію. Такі собаки не є загрозою для здоров’я і безпеки людей. Якщо ж їх раптом забрати зі своєї локації, на їхнє місце рано чи пізно прийдуть нові – нестерилізовані, несоціалізовані, напевно, нездорові тварини.
Завдяки роботі цієї команди, а також Вашим дзвінкам, за останні три тижні ми стерилізували в Білогородці більше 30 собак. Цього разу ми дійшли навіть до ферми і коптильні. Напевно, вже всі розуміють, що тільки стерилізація може зупинити ріст популяції і безвинні гибелі. Шкода, що й досі ми чуємо про випадки отруєння собак. Люди, не беріть на душу гріх і не забувайте про дію нового закону про захист тварин, за яким жорстоке поводження карається позбавленням волі. Багато людей боїться собак і це можна зрозуміти. Але якщо ви замість того, щоб вдарити собаку, кинете їй шмат хліба, він точно Вас ніколи не вкусить, а буде зустрічати, помахуючи хвостом.
Хочеться приділити увагу одному випадку, який відбувся у вівторок 14 березня біля ринку. На в’їзді в ЖК «Білий Шоколад», посеред проїзної частини опинився великий старий собака, породи німецька вівчарка, він просто лежав не в змозі піднятися. Навколо зібралися люди. Собака великий, зрушити з місця нелегко, що робити не відомо. На той момент ще ніхто, враховуючи господаря, не знав, що собаку розбив напад артриту, типовий для цієї породи. Доки люди радилися, вирішуючи, як можна допомогти, під’їхало авто (синій citroen, з номерами АІ 2365 СІ, зареєстрований на Дацюк Олену), водій якого навіть не подумав зупинитися, він їхав прямо на собаку. На щастя, люди кинулися зупиняти машину, спираючись руками на капот. По суті, врятували собаці життя, а водія вберегли від злочину. Це відбулося на очах великої аудиторії, в машині з водієм сиділа жінка і хлопчик років 10. На щастя люди встигли записати номер машини. Цікаво, як пояснив свої дії цей чоловік дитині? Де ж совість і свідомість? Невже ж він спав би собі спокійно, переїхавши безневинну живу істоту просто серед білого дня?
Люди, будьте милосердними, жалійте слабих, залежних від вас. Тільки вам обирати свій шлях: чи жити в злагоді зі своєю совістю.
Добро і зло завжди поряд, в цьому протистоянні Всесвіт наближається до балансу».
БЕЗКОШТОВНА СТЕРИЛІЗАЦІЯ СОБАК (гуляючі та вагітні в першу чергу) – +38 067-549 -77-97