СОВИ ТА ЖУКИ-НОСОРОГИ ПОРУЧ З НАМИ. ЧИ МИ ПОРУЧ З НИМИ?

Надвечір’я у Білогородці. Школа поблизу лісопаркової зони майже у центрі села на вул. Георгіївській. Дорослі стоять задерши голови і щось захоплено знімають на телефони. Діти щасливо галасують, тикаючи пальцями вгору. Що сталось?  

А це сімейство вухатої сови вилетіло на прогулянку і показало себе у всій красі – посиділи тут, попозували там, пролетіли звідти туди, поперегукувались одна з одною. І це не танці – це звичайний надвечерній ритуал цих птахів, бо перед тим, як полетіти на полювання, сови вухаті розминають крила, переміщуючись з гілки на гілку аж поки не знайдуть ту, з якої легше вирушати в більш тривалий політ за їжею. Молодняк же голосно кричить в очікуванні смаколиків – миші, щура або крупних комах. За таке меню цих птахів ще називають котами серед пернатих, а ще – санітарами населених пунктів.

Сова вухата має унікальну здатність повертати голову на 270 градусів. Її виразна ознака – невеличкі вушка на голові та жовта райдужка очей. В період розмноження подає досить гучні звуки –  приглушене “хуу” і довге “ууууу”.

У цей же час поруч з натовпом “відеоблогерів” стояла дівчина з жуком-носорогом в руках, якого знайшла тут же на території школи. А от це ще набагато рідкісніша знахідка з Червоної книги України! 

Цей жук вражаюче цікавий – він літає попри всі закони аеродинаміки і при цьому може підняти вагу, яка у кілька разів більша за його власну. Але найбільше жук-носоріг  інтригує науковців тим, що досі не відомо як саме і чим він харчується – він  має слабо розвинені жувальні м’яти та слабкий ротовий апарат.

Жуки-носороги, як у жуки-олені, відносяться до вимираючих видів. Вони не кусаються, не переносять ніяких хвороб і є абсолютно безпечними для людини. Дуже гарні, хоча й незграбні, вони потребують ретельної охорони. На жаль, виживати їм у нашій дедалі більше урбанізованій Білогородці з кожним роком стає все складніше – забудова розвивається, стає все менше природних осередків, де вони можуть безпечно існувати, адже для комфортного проживання їм потрібні дупла старих дерев, гнилі пні та купи старого листя чи тирси. 

Якщо ви знайшли жука-носорога на своїй ділянці, не знищуйте його – просто перенесіть деінде, щоб він відклав яйця подалі від вашого саду, адже личинки цих жуків, прогризаючи довгі ходи в ґрунті, можуть пошкоджувати коріння плодових дерев. Як варіант, можна засіяти ділянку бобовими культурами або конюшиною – личинки більшості жуків не переносять надлишку азоту, який накопичують ці рослини, тож добровільно змінюють місце проживання.

Нам пощастило, бо поки що у нашій здається вщент наїждженій і находженій лісопарковій зоні обабіч вул. Володимирської, зовсім поруч з нашими будинками все ще збереглись умови для існування цінних тварин, птахів, комах та рослин. Крім жуків-носорогів та сов вухатих, тут зустрічається червонокнижна гвоздика піщана (або гвоздика несправжньопізня) та наголоватки волошкові, які охороняються Резолюцією 6 Бернської конвенції. 

Саме тому дуже б хотілося зберегти  цю лісопаркову зону саме як природний осередок для наших нащадків. І ви прямо зараз можете в цьому допомогти, якщо будете дбати про чистоту лісу, не будете засмічувати його, не наїжджуватимете нових доріг та будете обережно та уважно ставитись до наших пернатих, хутряних, шкіряних та листяних співмешканців по громаді.

Ольга Леонова,
завідувачка сектору екології
Білогородської сільської ради